16  фев
Вірш...
0
Написал adminZep в категорию Без категории
Серця червоний птах
хоче звільнитися,
тримає її вперто,
щось всередині. Ах, мама,
знаєш, ти мені приснилася
в жовтих одежах Нілу.
Ти казала щось
знову про денні турботи,
дітях, воді та хлібі,
плем'я хотіло требу,
плем'я її отримає,
тільки не стане краще.
Пам'ятаю, ще запитала:
"Дочка, а де взяти сили?"
Що мені тобі відповісти,
якщо тепер я вітер?


***

Там без кінця і краю спеку,
і кожен все віддасть за воду.
Там не мріють про свободу,
там життя зі смертю заодно.

І не під силу змінити
там хід речей втомленим людям,
сам Бог давно пішов звідти,
згорблений тягарем провини.

Але кожній вночі всупереч
холодним доводам розуму
я зграєю пацюків бреду під дудку
спогадів дитинства моторошних
через забуття піски.

Ці вірші вхяти з сайту світ української поезії.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Ключевые теги: link

Вам понравилась новость!?
Поделится новостью с друзьями:

Предыдущая новость - Демотиваторы от 16.02.2014 Следующая новость - Памятники
Комментарии (0) Просмотры: 575 Распечатать


Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Код: Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код


Введите код: